[i]Мені зима Тебе подарувала
так несподівано як перший сніг.
Ти в мріях білим пухом літала,
і впала на морок моєї осені.
Невже це щастя серед морозу ?
Бо стало тепло неначе влітку,
бо контури серця одразу
перетворилися у квітку.
Що проросла через замети,
крізь стужі природні, людські...
Й прибуло в полку поетів,
стало більше сімей на Землі.
Мені зима Тебе подарувала...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Мандрівник