Невтомно стрілки циферблату
Подій гортають сторінки.
Летять удаль роки крилаті,
В літопис ставлячи крапки.
Лише природа в круговерті
Нагадує забуті дні.
Зима поглине осінь врешті
І знов поступиться весні.
По колу зміняться пейзажі,
Квітчаючи земні роки.
Одні відійдуть персонажі,
І прийдуть інші залюбки.
Хтось принесе палке кохання,
Додавши фарби золоті.
А дехто ранить уостаннє,
Лишивши дні на самоті.
Але повільно, крок за кроком,
Затягне рани лікар-час.
Зоставить пройдені уроки
І фото в профіль і анфас.
Старе забудеться кохання,
Хіба що прийде уві сні.
Болюче, давнє розставання
Вже не торкнеться струн душі.
В безмежжі простору, напевно,
Нове підхопить долі нить.
Долаючи колючі терни,
Назустріч поспіхом примчить.
І так по колу хороводи,
Кружлятимуть, немов у сні.
Ріку наповнять талі води,
Бузок розквітне навесні.
Але життєвий шлях без кола.
Лише чотири є пори.
На ньому пагорбів доволі
І розмаїтих кольорів.
Та кожна мить в житті безцінна,
Їй повторитись не дано.
Рукою долі неупинно
Життєве пишеться панно.
15. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: laura1