В часі й просторі стежина
Пролягає зоряна...
Щастя джерело єдине -
Світло з-від твого вікна.
В світі є така надія -
Де негоди та війна,
Негаразди й холод - гріє
Віра з-від твого вікна.
Мрія казкою здійсниться
Де невір'я засина,
Бо така ж на вік струмиться
Рідність з-від твого вікна.
Як, бува, не пощастило,
Звістка залетить сумна -
Як дощами зачастили
Сльози з-від твого вікна.
Хуртовина завиває,
І снігів стіна рясна...
Та спекотну силу має
Щирість з-від твого вікна.
Може мука чи морока,
Та для мене не страшна
Нерозумна та жорстока
Гордість з-від твого вікна.
І застигла, і розквітла,
Наче квітка кам'яна,
Водночас легка та світла
Пам'ять з-від твого вікна.
Справжні сварки, чи образи,
Чи сердитість напускна -
Все винищує одразу
Вірність з-від твого вікна.
Морок, лихо, сум, страждання,
Біль, неспокій, вади сна
Розчиняє в милуванні
Радість з-від твого вікна.
Глибина небес вкриває,
Як безодні глибина.
До глибин душі вражає
Ніжність з-від твого вікна.
Тож крізь Всесвіт йде кохання
Та крізь зиму йде весна -
Заволока й огортання
Щастя з-від твого вікна.
Хай хвороби оминають,
Не впливає сивина,
Та часи не відчувають
Льоду з-від твого вікна.
©~GV~15/3.12.17/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Gnat Valjorny