А я на тебе втратив всі права,
Найперше ті, яких не мав ніколи.
Анестезіє часу, ти права,
Коли рятуєш від навали болю.
Інакше можна заживо згоріть
На пожарищі наглої пропажі,
А так твоєї долі мікросвіт
Для мене лише частка антуражу.
Хоч ворожи, клянися чи пиши –
Одна картина поглина пастельна
Де йдуть самотньо й тихо дві душі
Шляхами, що нещадно паралельні.
Яким вже ні молитва, ні сльоза,
Ні прийняття найтяжчої спокути
Не допоможуть повернуть назад,
Ані зійти на зустрічні маршрути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766280
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2017
автор: stawitscky