У кожного з нас є бо людська межа,
Лежить у терпінні вона чи в зневазі.
В ненависті може… на лезі ножа,
Чекає холєра моменту на разі.
Народ може довго мовчати, терпіть,
Народ може вірити щиро і довго.
Та пізно напевне, ото ж бо брешіть...
Далеко зайшли вже… нема діялогу.
Чекає… у терні із лика петля,
Для цього готуємо вже калібровку.
А так, як "неб.сним" чужа вам земля,
Для вас богх.Опр.них жалько й вірьовку.
Адже грабували нас стільки століть,
Обманом покорою нас убивали.
Пора вам у пеклі… лукаві… горіть,
За те, що наш світ ви тепер зруйнували.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Миколай Волиняк