Я трохи поблука́ю. Мо́жна?
Хіба у всьо́му за́вжди має бути сенс?
Такі знайомі ці кав’я́рні.
Такі вже новорі́чні, га́рні …
Життя прості й яскра́ві водноча́с карти́нки.
Диву́ються, що я прохо́джу без зупи́нки.
І зно́ву дощ. Втіка́ють всі чому́сь?
Йому так неприємно. Бо зима́. Він попроща́тись, в гості.
Поговори́ти. У житті дощу́ буває і такий моме́нт.
В цієї осені не він вже дириге́нт.
Вже осінь. Ці кашта́ни. Вони в цю пору невесе́лі.
До них прийшов погра́ти на роя́лі дощ.
У них свої прямі́ і парале́лі.
І сум свій теж. Зимо́вий. Хоч-не-хоч.
Каже: зіграю вам Шопе́на …
Вам су́мно.
Жоден вже не кру́титься листо́к.
Листку ж потрі́бна хоч маленька сце́на.
Я вам помо́жу. Я її зроблю́.
Я вам підки́ну у повітря со́тні цих листкі́в.
Пробачте несміли́вість цю мою.
Ну ось. Ви задово́лені. Ще зро́блю кілька я кидкі́в …
Я вам ще трішки со́нця принесу́.
Ліхта́рик у кише́ні є у ме́не.
Його я вклю́чу і вам радо посвічу́.
Вже вечір. Те́мно стало вже на сце́́ні …
Ну досить дра́ми! Хтось сміє́ться тут.
"Проба́чте, я хвили́ни дві спостеріга́ла.
На ваш концерт диви́лась й мовча́ла.
Спочатку було су́мно. Так. А потім я смія́лась,
Бо я тут поруч з вами теж в думка́х диригува́ла."
Коли осінній дощ – чудовий дириге́нт,
По парку розкида́в осінній ремане́нт …
Двоє доро́слих наче діти,
Диви́лися щасливі в світлі ліхтаря конце́рт …
……
"Ходіть зі мною. Я вам з радістю пограю.
Візьму в помічники фортепіа́но.
І торт по-льві́вськи з ка́вою теж маю …
Я гратиму для вас шопеніа́ну
[i]музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Дружня рука