Де ти…

Де  ти...суголосся  дощів  і  світла...
У  забагнених  тих  тенетах,
Де  летить  моя  тиха  молитва
З  незгасаючим  небом  –  де  ти?

Де  ти...в  сніговіях  тремтіло  тихо...
Обертались  серця-планети  –
(збережи  тебе,  Боже,  від  лиха!)  
У  натомлених  кілометрах

Пломеніє  думками  –  де  ти?!
Де  ти...  знову  січений  дощ  на  віконні  
Вимальовує  спраглі  портрети...
І  уже  не  затихне  до  скону  

В  моїм  серці  твій  вітер:  «Де  ти?»
....А  у  мороці  знову  і  знову
Виникають  твої  силуети.
Сновигають  дощі  по  колу...

Ні...це  –  я  ,  у  твоїх  тенетах...
Між  дощами  й  тобою...де  ти?

©Тетяна  Прозорова

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)