Полюби в мені те, що тобі одному лиш відомо
Ту розпусну незайманість тілесної суті душі
Де безодня очей безумовна безмежна бездонна
діафрагмами райдужки пише про тебе вірші
Збережи ти своє перед гейшою благоговіння
Акварелями сенсів я зведу тобі райдуги зліт
У свічадах зіниць намалюю розкішні видіння
Обрамляючи вхід в кришталево сатиновий світ
Збережи в собі те що назву я прообразом тебе
Що весь час розглядаю хоч не можу дати ім’я
Як мені пояснити? та немає в тому й потреби
В кришталевому світлі лик твій бачу інакшим я
Полюби ти своє підсвідоме, свідоме, відоме
Нездійснену можливість вже таку очевидну мені
Най минатимуть дні та навіки лишиться вагоме
Не розтрачене в пошлості суєти суєт маячні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Марґо Ґейко