В серці мед;
бджоли світла трасують,
І лягають в Маріїн розцвіт!..
Силу Бога Ісуса благовістують.
І мене принесіть, воскресіть!
І мене!! – в круговерті у квітові,
Мед по воску, і віск на гладіні –
Сотворіть в мені солод
в Маріїній тіні.
Не впустіть знову майському світові…
Світла вічного – смертний – осяянням
Сколихнусь серцем з райського входу;
Проповзу між Волинню й Засянням –
Із в’язниці в солодку свободу.
Та ітимуть ногами ж
в прохолоднім розмаї,
Як не стане начальствові клепки.
Я ж метнуся – осьмого царя доживаю:
Я ж аристократ Миколаєвий, легкий…
В небі сьомім найду,
припаду, ублагаю:
Найсолодша, зжени штиби вражі,
Зглянься, Благовістованная,
Всеблагая!!
Як нема в серці меду – не скажеш…
25.04.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766529
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович