Між четвертим і п’ятим щаблем зупиню ескалатор –
Гіпнотично впливає на мене спіральний маршрут.
Я тебе не зречусь!
Хоч мене прирікаєш до страти.
Серце в центрі циклону, захоплене вихром покут.
У знеструмлену мить володіння моєї уяви
Заполонить звучання раніш невідомих частот –
Несподівано вільною в виборі напрямку стану.
Приростання до східців – це руху й душі ешафот.
Коловерть розімкну – що чекає, не знаю, за краєм:
Чи затишшя, чи буря, чи вакуум голосу мрій.
Я тебе не зречусь!
Серце щиро й натхненно кохає,
Та відчути я маю, що крок на цю сходинку – мій.
Ескалаторе, стій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2017
автор: Серафима Пант