Осінь

[b]Autumn[/b]
by  Louise  Gluck
in  "The  New  Yorker",  Dec.  11,  2017.


Частина  життя,
присвячена  роздумам,
суперечила  тій,
що  віддана  діяльності  
*
Наближалася  осінь.
Але  я  пам'ятаю
так  було  завжди
після  закінчення  школи.
*
Життя,  сказала  сестра,
ніби  факел,  що  передається
від  тіла  до  розуму.
На  жаль,  продовжила  вона,
розум  не  готовий
його  прийняти.

Сідало  сонце.
А,  факел,  сказала  вона.
Він  вигорів,  я  думаю.
У  кращому  разі,  ледве  блимає,
[i]fort/da,  fort/da[/i],  подібно  до  того,  як  маленький  Ернст*
перекидає  свою  іграшку  через  бильця  колиски
і  потім  тягне  її  назад.  Жалко,
сказала  вона,  що  тут  немає  дітей.
Ми  могли  б  навчитися  в  них,  як  Фройд.
*
Часом  ми  сиділи  на  лавках
надворі  поза  їдальнею.
Запах  горілого  листя.

Люди  похилого  віку  й  вогонь,  сказала  вона.
Це  негаразд.  Вони  спалюють  свої  будинки.
*
Яка  важка  моя  голова,
наповнена  минулим.
Чи  є  в  ній  досить  місця,
щоб  світ  міг  туди  проникнути?
Він  мусить  кудись  входити,
він  не  може  просто  лишатися  на  поверхні.
*
Зорі  мерехтять  на  воді.
Листя  в  купах,  чекає  вогню.
*
Всередині,  сказала  сестра.
Тепер  це  тут.
Але  в  темряві  важко  розгледіти.

Перш  ніж  опертися  на  свою  опору,
ти  мусиш  її  знайти.
 

*  "Fort!"  і  "Da!"  -  це  вигуки,  що  їх  Фройд  чув  від  свого  внука  Ернста,  коли  той  грався.  В  інтерпретації  Фройда,  цими  двома  словами  -  що  означають  "Зник"  і  "Тут"  -  дитина  хоче  сказати  свіїм  батькам,  що  вони  не  мають  над  нею  повного  контролю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766740
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.12.2017
автор: Nemyriv