Проникнуть спрагло
У душу квітки,
Підслухать мову
Пругких вітрів –
Скажіть, братове,
Ця доля звідки,
Як не із карми
Її зорі?
Завзяте серце
Не знає маски,
І кожну днину
Спива до дна,
А пензлик Слова
Довершить казку,
Щоб причастились
І ми сповна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766770
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: stawitscky