[i]Порожні сірим відчаєм очі -
та осінь вицвіла давно,
і зима йде неохоче,
ледь задмухує вікно
сирою хвилею пізнання...
Чи то лякає сенсу змій ?
Заховаюся до пір"я
лоскітного пледу мрій.
Пристигають туманом поля,
зріє краєм жура хворобливо,
думи, як із роману Золя,
гріються подихом слів неквапливо.
І сніг зефіром злипся в хмаринці,
чорніє земля голодним обличчям...
Світ ще тримається на волосинці, -
дива чекають дорослі й малеча.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766807
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: Мандрівник