Свій погляд я старанно так ховаю,
Дивлюсь у темряву розчинених дверей:
Таку тобою сповнену до краю
У кожну з нерозділених ночей.
Створили ми фантоми ідеалів,
У них з завзяттям топимо любов.
На десять з десяти можливих балів
Її зіграли ми сьогодні знов.
Я – чарівна й зваблива диво-жінка
А ти успішний, мужній диво-пан…
Така до болю бажана картинка…
Такий до сміху проклятий обман…
Серед стандартів і безглуздих рамок
Ілюзії сплелись в реальний світ.
І я з тобою зустрічаю ранок,
А ти без мене проводжаєш мить…
Розчарування і забуті мрії…
Такі банальні, зраджені слова.
І у німій холодній безнадії
Пече вогнем одне: Я ЩЕ ЖИВА.
Свій погляд я старанно так ховаю…
Ковтаючи прозріння гіркий смак…
Така тобою сповнена до краю…
Я більше вже не буду жити так…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2017
автор: Карпюк Оксана