Зачини квартирку,
виверження вулкану
сьогодні особливо холодне.
Підходь ближче,
хочу зазирнути у твої зіниці,
бо, здалось, побачив там щось важливе,
мов, у них ховається вогник,
що стрибнув десь аж під щоку,
а-ну дай я залізу, подивлюсь,
що твориться у черепній темряві,
бо, знаєш, якось надто світло мені було
останнім часом.
Запалюй вогні у кімнаті,
викрути музику на максимум,
як не стане чим дихати;
а я буду усередині тебе,
шукатиму бодай щось
у тій внутрішній хрущовці.
Квартира тоне в диму,
а я намагаюсь тонути у твоїх очах,
але там суцільне мілководдя,
не ті води,
не те море.
Знаєш, дівчинко,
я сьогодні із тобою просто тому
що за вікном до біса холодні вулкани,
а усередині надто жаркі снігопади,
боюсь, як визирну через квартирку
усе змішається у буревій
й затопить околиці,
винесе мене геть із цієї квартири,
захопить у вихорі
й замість твоїх очей
я бачитиму зелені ліси її сітківки,
її тихе, мов шелест листя, шепотіння
й не відчуватиму нічого,
окрім діри у грудях.
Зачини квартирку й не відчиняй,
доки я не знайду у тобі
бодай щось,
за що зможу міцно вхопитись
й не відпускати
аж доки ти сама
те щось у собі
не зруйнуєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2017
автор: Лажневський