Вірю одному, як Бог, закону,
Що повік не згасне ця яса.
В тихе лоно голубих затонів
Дивляться високі небеса.
З гаю чари солов`їні линуть,
Я щасливий, що на мить пізнав
Хмар білястих легкість лебедину
І первісну мову теплих трав.
Що вітри і грози не минали,
Важко в душу падали слова.
Довго жить зозулі накували,
Хоч давно вже сива голова.
Скільки відцвіло всього, згоріло,
Скільки похилилось яворів -
Все було, тільки тебе, царівно,
В цім краю я так і не зустрів.
Вийду в луг, де п`ють веселки воду,
Скропить ноги вранішня роса.
... Українським нивам хлібородним
Моляться високі небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767091
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Іван Демченко