Один спогад часом, буває,
зігріє мільйони клітинок тіла,
коли ще досі воно пам"ятає,
як завмерала, як ніжно тремтіла.
Світло від лампи пробуджує тінь...
Так в тишині я сиділа й писала:
тут серед злетів і різких падінь
кожен рядок, кожне слово збирала.
Хтось не повірить, та вогник душі
може палати і в люті морози,
навіть коли будуть зливи й дощі,
навіть коли на щоках будуть сльози.
Тисячі стежок, мільйони доріг -
нас не розділять ні люди, ні час.
спогади теплі мій вогник зберіг,
він ще живий, він іще не погас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: Ксеня Шелест