Сукню тримала про свято,
Для особливих моментів.
З шафи боялася взяти
Просто, без аплодисментів.
Шафа також наглядала…
Завше – в порядку й на місці.
Сукня нагоди чекала,
Бачилась в туфлях й намисті.
Свято чомусь забарилось,
Мода – вперед на два кроки.
Сукня попала в немилість,
Ще й натерпілась мороки.
В очі вдивлялась свічадам,
То – завелика, то тісно
Часто бувала і рада б
Вийти з хазяйкою в місто.
Дача, городи, робота –
Все відкладалось на потім,
В клопотах кожна субота,
Дні так згорали на попіл.
Вже постаріла хазяйка,
Сукня така ні до чого.
Вийшла така з нею байка –
Так й не була за порогом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767317
Рубрика:
дата надходження 21.12.2017
автор: Шостацька Людмила