Під снігом спав столітній ліс
І не співала жодна пташка,
А Дід Мороз , червоний ніс,
Йшов до подруженьки ,,на пляшку”.
Рипів нічний іскристий сніг,
Тріщав мороз і драв за вуха.
Спадали валянці із ніг,
Жбурляла сніжки завірюха.
На ранок Дід таки добрів,
Та випити вже не кортіло,
,,впусти”, – Снігурку оком здрів,
І впало непритомне тіло.
А був би юним козаком,
Сідлав би миттю вороного…
З небес регоче п’яний Ком.
Та Діду вже не до спиртного.
*** Ком – бог банкетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767359
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 21.12.2017
автор: Світлана Петренко