“Вже зима… “- знов мовиш брате,
Суму нічого шукати,
Сили сповнись, відпочинь,
В Бога прощення проси…
Що не так в Старому році,
Занедбали в Його оці…
Побажаймо в Новий рік!
Один – одному в повік,
Сили міцної й натхнення,
Покаяння і смирення.
Будем дружні - Будем жить!
Ще й здоров'я не згубить,
Вдачі одної на всіх!
Щоби сповнилась робота,
Даром Божим. І турбота,
Його милістю була,
Вкрила всі наші поля,
І ліси, степи й луги,
Річку, став, хати й двори,
І оту святу дорогу,
До Батьківського порогу,
Без якої Світ - не Світ.
Та народ, лиш тільки збрід.
Долю нам, щоб дарував,
І народ могутнім став.
А Українська держава..,
Твердю стала! Йому слава!
Мовиш знову: “Вже зима…”,
Та тому вона й дана,
Правом всім перепочити,
Щоби віри не згубити.
А тому радій зимою,
Бо початком і весною,
Бог народженням сприяв,
Путь Христовий дарував.
Хто ним йде, той буде жить,
Тому Віру бережіть!
Лише їй дана турбота,
За Українські ворота,
І поля, ліси й степи,
Річку, став і за луги,
І за нас з тобою брате,
Що ще більшого бажати?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767394
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.12.2017
автор: Сергій Кріпак*