Моє кохання має дивні очі,
Очі зими в прозорості буття.
В них загубилися мої думки жіночі
Бажання, прикрості і біль всього життя.
Моє кохання має дивний подих,
Подих зими, що здатен опекти.
Воно не залишає мені жодних
Дивацьких мрій із наміром втекти.
Моє кохання має прохолоду,
Зимову свіжість у яскравий день.
І тим в життя приносить насолоду
Наче Різдво, що зіткане з пісень.
Моє кохання дивне і холодне,
Хоча прозоре, чисте, незимне.
У нім колись хтось заховав безодню
І щастя відчайдушно мовчазне.
Моє кохання має дивні очі,
Зимові очі, з подихом зими.
Там спокій сам казки мені шепоче,
А радість вишиває килими.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко