Пропав кобзарський голос чи охрип,
Чи хтось в наш час оманливий підніме
Поезії священний смолоскип?
Який освячував сердець страшні глибини,
Безодні безвідрадного буття
Божественним вогнем, що даний світу,
Щоб викликати сльози каяття,
І душу оживить, гріхами вбиту.
Нема нікого! У пітьму віків,
Як зорі, канули ті жебраки крилаті,
Не чути глас чубатих кобзарів,
По сцені скачуть блазні біснуваті!
І за святе мистецтво видають
Свою істерику і одержимість плоті,
І на їх глум невігласи клюють
І шану віддають сучасній моді.
Скрипаль осліп і чути тільки скрип,
І хто тепер над натовпом підніме
Поезії священний смолоскип,
Який освячує сердець страшні глибини?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767580
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.12.2017
автор: Протоієрей Роман