Я тілом, що дано мені, так хочу володіти,
Твою суворість зимну визнавши красою,
Як трунком, крижаним повітрям захміліти,
Випробування визнати побаченням з тобою.
Якби могла тебе всього прийняти - як
Найбажаного друга чи коханця вперше
Непримиримо, владно і розкуто - всяк
І жоден прояв не відкинути найменший -
Жорстокий ти, коли шмагаєш віти голі
Із запалом, невідворотно, безупинку
А я , мерзлячка, в захватв від тої волі
Тамую подих –крізь вікно із теплого будинку
Це споглядаю дійство – танець? покарання?
Екстаз …тепер я знаю - є така зимова насолода
Наважусь я в найдовшу ніч Сонцестояння,
Коли чекає на рішучих дивна нагорода,
З тобою зблизитися до клітин зворушень -
На мить хоча б змінити формулу у крові -
То збудження,чи збільшення припущень?
Для нас з тобою – це момент всесильної любові.
22.12.2017
© Олена Зінченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767586
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.12.2017
автор: Zinthenko Olena