Вона любила довгі ночі, аромат липи та м'яти.
І зірки...сотні зірок, що летять, падають донизу.
Любила простір. Любила мріяти і часом гуляти
в нічній тиші....на самоті...босоніж по карнизу.
На краю балансуючи, розрізняла важливе й не дуже.
Картинки минулого в майбутнє щільно вплітались.
І його очі...то ясні озерця, то каламутні калюжі -
геть чужі, байдужі, не в такі колись закохалась.
А навколо простір!!! Не збагнути, хіба що літаючи.
Тільки-от крила мокрі, літні грози всьому виною.
І кричати!!! Кричати!!! Лише голосом досягаючи
фантастичних далей, тих, що за уявною стіною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Юлія Сніжна