Йшла Правда по дорозі... Довго йшла... й на хвильку не присіла.
Аж тут побачила ріку і дуже їй зраділа. Плескалася довгенько серед
хвиль. Вже й з рибенятами пірнає... А коли вийшла ( Боже мій! ), по-
бачила, що одягу немає.
А тут йшла дівчина, що з милим обвінчалась. Коли дізналася вона
у чому річ, наряд весільний їй віддать зібралась. Та Правда не взяла,
бо ж одяг під вінець! Старесеньким прикрилась. Подякувала дівчині
й пішла.
Тут звідки не візьмись... Кривда з'явилась. Така ж весела й моло-
да, як Правда, й рум'яні має щічки. Впізнала Правда, що на ній її но-
веньке плаття й черевички!
Спитала Кривда: - Куди йдеш?
Та ж до людей та Правда поспішала!
- Кому потрібна ти така? - сміятись з Правди лиха Кривда стала.
А Правда йшла, бо знала... треба йти. Бо тільки між людей вона є
сильна. А та людина, в якої Правда в серці є, відчує, що є вільна!
Отак і ходять й нині між людей Правда і Кривда, й кожен вибирає.
Правда є щира і проста. А Кривда зла... хоч кращий одяг має.
Не кожен вміє правду розпізнать. По одягу не вибирайте!
Бо волю й щастя матимете Ви лиш з Правдою у цьому світі... Знайте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.12.2017
автор: Надія Башинська