Я стільки часу присвятив брехні –
у пил, здавалось, вистачило б стерти!
Але вона, на жаль гіркий мені,
і далі звідусюди лізе вперто…
Вигадниця така, хоч сядь і плач,
личин її нізащо не злічити,
а прудконога – носиться ускач
і силується цноті всіх учити!
Найповноводніший із вигадок потік
останнім часом, зазвичай, реклама.
Утрачено тим побрехенькам лік,
то як офшорам матінка Панама…
За нею суне обіцянок сонм
чиновників, діля́г і депутатів.
Огидним уявляється те сном,
не полічити підлості трактатів…
Включають до любовного меню
все більше й більше ті інгредієнти.
Велика є підозра на брехню –
як чуєш, що кохатиме до смерти!.
Що ракова пухлина організм
суспільство олжа нині підкорила –
страшніше лише правовий садизм.
Вона найкращим підтинає крила!
Нікого і ні в чому не виню,
я просто щиро не люблю брехню!
23.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Олександр Мачула