Господь сіє снігом, а виростає хлібом.
Господь Своїх добре знає. Він Свою
пшеничку в засіки збирає.
Хай слово твоє буде, як молоко чисте, щоб сяяло
людям, як дороге намисто.
Хай язик твій не гуляє, а лиш добре промовляє, бо
те сієш, і - виростає.
Сієш словом, як пшеницею. Стережись, бо виростає
сторицею.
Не люби словами, не живи байками, щоб вкінці не
впасти на дно вогняної ями.
Гарно, шумно на забаві, тече мед по бороді.
Коли прийде Легінь Слави, що ми скажемо тоді?
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Тріумф