Вона живе від тебе по сусідству,
Десь бродить парком, зустрічає сонце …
А може раптом незвичайне дійство?
А може, зазирне в твоє віконце?
Там у кімнаті ти блукаєш в світі клавіш,
І може саме пишеш музику про неї,
Нічого навкруги не помічаєш,
Не потребуєш в цім підтримки нічиєї …
А потім ваша перша з нею зустріч ...
Чому ж так грубо з нею розмовляєш?
Вона ж у тобі щось побачила важливе,
А ти в пітьму кудись усе ховаєш ...
Помітила, що в музиці літаєш,
Що можеш все, хоч опускаєш крила …
Ти іншим цілий всесвіт відкриваєш,
Мов пелена самому світ закрила …
Як боляче тобі, коли у товаристві
Хтось о́брази життя їй припідносить.
Це не твоє. Ти не гравець у тій гонитві.
Не утікай. Очима лише просить.
Сліпа любов. Лиш музика все бачить.
Вона говорить, слухає і плаче …
Взяла його за руку. Не мовчи.
Навчив любити. Ще себе навчи …
Як після слів її ці клавіші звучали,
Та ба́йдуже на величезні зали …
Її зустріти неймовірно захотів,
Та сталось так, що більше не зустрів …
У сні лише ця зустріч відбулася …
Чи ж чарівник так дуже постарався …
Ти пробудився. І вона вже встала.
Щоденна праця. І гаряча кава …
Буденний звіт у відділі фінансів.
У неї теж торгівля і «романси».
Втрачаємо десятки власних шансів.
Шопен десь грає вальси вальси вальси …
*[i]навіяно прочитанням повісті Володимира Короленка «Сліпий музикант»[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Дружня рука