Здається,— то марення чи недотепний жарт…
Ще пахне тобою простір моєї кімнати…
Ще поки — не відчай, ще поки — звичайний жаль
Повис на фіранках, на бильцях м’якої канапи.
Ще вчора було тут світло — ТИ була тут!
Тепер все поділено навпіл — між нині і вчора.
І поки — безсильна сила протиотрут,
І світле — воронячо зирить ядуче-чорним.
Ти просто пішла — незримо, нечутно, в сон,
І світ зачинила, не гримнувши навіть дверима.
І сумно спадає гірчинок сполоханий сонм,
Украплений тишею у неримовані рими…
© Володимир Присяжнюк
22.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Володимир Присяжнюк