Із тишею ми мовчазні розмови
ведем у ці зимові вечори,
та пам’ять повертає знову й знову
в далекі дні щасливої пори.
Пригадую твої бездонні очі
і посмішку веселу на вустах,
а тиша про любов мені шепоче…
Ну, зовсім підла загубила страх!
Ось нічка розпустила темні крила,
зірок парад на чорному рядні,
що й погляд відірвати вже несила…
Чому приємно й затишно мені?
Цікава співбесідниця ця тиша
і спомин душу лагідно ятрить.
Життя само нову сторінку пише,
та інколи й минувшиною снить…
24.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2017
автор: Олександр Мачула