Ми краплі з примхливих бажань.
Упадемо тихо на рани,
Із завтра, де холод чекань,
Торкнеться дівочого стану.
Всміхненої долі, спитай,
Чого ж він тебе не пускає?
Бо там, де квітучий розмай,
Лиш пустка промовить кохаю.
В долонях весь зміряти як?
Надія втікає крізь пальці.
Ми краплі, де вічнісь маяк,
А мрія згораючі сланці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2017
автор: Квітка))