Чи ми здуріли, чи розуму не маєм?
В казан одне і теж кидаєм завжди
Потім, що юшку смердячу наварили,
Ходим, жаліємся та нарікаєм.
Та давно уже прийшов для нас той час,
Щоб продуктів свіжих з своєї грядки взяти,
Добре видраяти смердючий казан,
І непотріб цей геть повикидати.
Та й свіжим буде наш український борщ,
Ситою стане українська родина.
А відходи змиє історії дощ,
І наступить для нас щаслива година.
Чи ми здуріли, чи розуму не маєм?
Що під зайдами спину прогинаєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767827
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: dashavsky