А сніжна платина лежала на дахах,
У далині, на висоті будинків.
І він летів, летів до мене, білий птах,
І я чекала вірно щохвилинки.
Щоб зазирнути у блакить його очей,
Лице відчути кінчиками пальців.
Давно душі торкнувся співом мій Орфей,
Любов*ю гаптував в сердечних п*яльцях.
А навесні розтане платина снігів,
Зіллємося коханням у польоті.
Нема нічого кращого за тихий спів
І світлого життя в єдиній цноті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768157
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)