Продовження вірша «З’являюсь під вечір»
У штормі я бачу красу бездоганну
Реве корабель небу власну осанну
На щоглах канати мов струни гітари
Відточують хвилі об деку удари
Тріпочуть вітрила - зітлілі лаштунки
У діжках по трюму бовтаються трунки
Вітри засурмили тривожні фанфари
Зникає за обрієм дужка кіфари
Для нього цей день в ланцюгу лише ланка
Звила уробо́рос* фортуна-циганка
Це плата така за сприяння гордині
По Друге Пришестя буття в блуканині
Порти не приймають вигнанця корсара
Тож доля його невблаганна сансара -
По колу пливти в колі злої команди
У дрейфі жахати човни і шаланди
Бояться його кораблі і фрегати
Бо знають, що сенсу не буде благати
Безстрашних безсмертних розхристаних ланців
Команду нещадних нещасних голландців
Та мова гордині завжди lingua franca*
Коріння її найчастіш забаганка
Збагнув капітан і кляне вже ту днину
Коли оминути мис* виклик він кинув
Прирік корабель безмір вод борознити
В оточенні мертвої заживо свити
Змія їсть свій хвіст - це не матиме краю
Тому я в мандрівці йому потураю
Сміливо приборкаю Левіафана
Вітатиму верхи свого капітана
Я-Фея Моргана - богиня Астарта
Розважу того, хто за дім має Та́ртар.
* Уробо́рос, оробо́рос (від грец. ουρά — хвіст і грец. βορά — їжа, харч) — буквально, «той що пожирає (свій) хвіст» — міфологічний світовий змій, що обвиває кільцем Землю, схопивши себе за хвіст. Вважався символом нескінченного відродження, одним із перших символів нескінченності в історії. Один з символів алхімії.
* lingua franca - мова міжнародного спілкування
*Мис Доброї Надії
* Та́ртар (грец. Τάρταρος, Tartaros) за уявленнями греків, це темна безодня в глибині космосу, нижче від Аїду. Тартар віддалений від поверхні землі так само, як земля від неба: мідне ковадло летіло б туди від поверхні землі дев'ять днів (стільки, скільки з неба на землю). Він є одним з первинних об'єктів, які виникли з Хаосу.
За іншою міфічною версією, Тартар міститься під палацом Аїда. Тартар оточений потрійним шаром пітьми й мідним муром із мідною брамою, яку поставив Посейдон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2017
автор: Марґо Ґейко