о, співчуваю. будь вдячний, мій сину,
за все, що ти маєш: ненависть і несамовитість,
і десять днів, щоб милуватися на призахідне сонце.
коли я був твого віку,
ми самі вигадували собі забави:
прошу дозволу дихати, сер! –
дозволяю, та не бреши вже твоєму старому.
всіх, кого взято, незабаром демобілізують,
тож не відходь так далеко, якщо це не дуже важко:
це все для народу, воно не росте на деревах,
і його не позичиш ні в кого, а лише сам я дам.
я відчуваю лиш те, що мене торкається,
і відчуваю: в дотику я бачу
найкращий спосіб спілкування зі світом.
чи хто наважився б запитувати,
що я можу й чого не можу зробити?
на дотик я міг би відчути дійсне, –
і то лиш ті речі, що сам відчуваю добре.
це порада – ти чув? знаєш, що ти – порада?
ну, як я серджуся! тобі вже за 30, сину,
тебе пробачено. не дякуй, великий рости;
завтра ми купимо тобі велосипеда
за твором: son, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: Crystal view