Сідлає вечір ніч над ставом,
Підтягує чарівні стремена...
Керується цим вічним правом...
І хмар нестало - темна глибина...
Сховалась сови в верболози,
А пугач гукає всіх русалок...
Всі мавки витерли вже сльози -
Чекають на нічних рибалок...
І чари, чари над водою
Сном чудни́м пливуть в нічнім тумані...
Щось тихо шепчуть між собою
В високім небі зорі тм'яні...
А місяць хитро так сміється,
Ніби доля їхня у кишені
Вже лежить... І йому не йметься
Її стискати тихо в жмені...
Ох ти і безсовісний хитрун, -
Та ж доля належить тільки Богу...
І ти надщерблений брехун,
Ніяк не зміниш ту дорогу...
А та дорога над водою
Ховаєься у верболозах
І манить, манить за собою
Там де русалки вже не в сльозах...
І залоскочать тих рибалок,
Нещасних, що на ласки ласі
І залишиться від них на ранок
Пуста лиш сітка у баркасі...
P.S.
А рибка плаває в воді
І насміхається над ними...
Бо суть завжди на самім дні
І тисне, тисне наші спини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768376
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.12.2017
автор: Д З В О Н А Р