Знову хочеться жити…
Коли біль тіла враз відступає.
Цей момент зрозуміти
Може той, хто ту біль гарно знає.
Той, хто знає як сильно,
Мов в кайданках зажате серденько
І тоді завмираєш і поводишся дуже тихенько…
Неминуча, кинджальна
Розпорошує душу і тіло,
І життя завмирає наче все в мить заціпеніло.
Всі думки і бажання
Зупинилися тільки в одному,
Щоб скоріше пішла і не рвала життя по живому.
Як же хочеться жити!..
Просто бачити сонце і небо,
Кожноденно радіти бо у тому завжди є потреба!..
Тільки пізно буває
Розуміння щасливості долі
І приходить прозріння
Коли тіло страждає від болю
Знову хочеться жити…
Коли біль тіла враз відступає.
Цей момент зрозуміти
Може той, хто ту біль гарно знає.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768390
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко