ЧИ ПРАВДА ТО, А ЧИ ФАНТАЗІЯ

/  Комент-відгук  на  твір  [b]ОЛЕКСИ  УДАЙКА[/b]
"ПОКОХАВ  БЛОНДИНКУ  (балада-фантазія)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
Висловлюю  подяку  автору    !    /

[youtube]https://youtu.be/ByO3XBCQwmY[/youtube]

[b]ОЛЕКСА  УДАЙКО
ПОКОХАВ  БЛОНДИНКУ[/b]
(балада-фантазія)
   
   Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.


Покохав    блондинку…  
«Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…»

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блондинку  торкати  не  смію,
то  ж  прошу  я  слізно  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровій  мій  –
правду  про  блондинку  з  міха  свого  вимів:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
а  під  кружевами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  отемняти  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
 
27.12.2017      
________
*Березіль,  березень./i>

***
[b]ВАЛЕНТИНА  МАЛАЯ
ЧИ  ПРАВДА  ТО,А  ЧИ  ФАНТАЗІЯ...[/b]

Чи  правда  то,а  чи  фантазія????  та
З  вітром  ось  яка  оказія......

Обманув  той  вітер  козака  ,поганець!
Бо  не  міг  дівчину  віднайти  посланець…
Політавши  довго,по  усій  планеті
Він  її  побачив  десь  у  інтернеті…

Й  вітер  забоявся  кралю  молодую,
Покрутився  поруч  ,просто,-одесную…
Краля  ж-бо  та-сильна  і  в  руках  ще  й  дужа
І  до  справжніх  хлопів  зовсім  не  байдужа…

Лише  говорив  він  з  нею  наодинці,
Й  зрозумів,що  …краля-з  мудрих  українців…
Випещена  степом,  миром  ,добротою,
Викохана  долею,кроплена  росою,

Стан  її  –красивий,має  довгі  ноги,
І  медові  перса,-вітер  впав  в  тривогу…
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії
Знає,як  зустріне,то  його  зігріє…

Та  не  зміг  вітрисько  ближче  підступитись
Бо  прийшлось  посланцю  з  охоронцем  битись…
Кралю-українку  хтось  охороняє,
Хто  ж  то  такий  дужий-  вітер  й  сам  не  знає.

Зрозумів  лише  він,що  і  сам  влюбився,
Поки  з  охоронцем  у  двобої  бився…
[b]Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,  
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.[/b]

Щоб  лишити  кралю  для  себе  самого-
Обманув  вітрище  того  молодого…:
[b]«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,  
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.  

Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,  
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –  
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,  
а  під  кружевами  –  скаменіле  серце».
Певно,  ще  не  час  тобі  в  хугу  взимку  пхатись,  
З  чічками  із  льоду  не  вздумай    кохатись!»[/b]

Засмутився  хлопець  та  плека  надію,
Що  та  українка  -  його  зрозуміє.
Вирішив  ,що  сам  він  до  неї  поїде..
Де  ж  вона  подінеться,та  й  за  нього…піде…

Чим  же  ця  історія  й  справді  закінчилась?
Може  вона  просто  дівчині  наснилась?....

28.12.2017р.

[youtube]https://youtu.be/cv-d2f4iFhg[/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Валентина Мала