А літа день останній
Неквапно на прощання
Медові груші кидає в траву,
І в ностальгічнім плині
Нитками павутини
Латає сріблом вітру тятиву.
А на грядках бадилля
Димить відьомським зіллям,
Знайомий пряний запах розстеливсь
І десь в душі торкає,
Чого давно немає,
І що давно в далекому "колись".
Порожевіли хмари,
Лишився дня огарок
І вечоріє. Потім буде ніч.
А потім - буде осінь,
Дощів холодні коси
І підсумок даремних протиріч.
Ось так минає літо.
Останній день прожито
Спокійно й тихо, наче й не було,
І будуть снитись дивом
Окасті сині сливи
Й густий туман над змореним селом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Валентин Довбиш