Ти прийшов до мене... ніби з казки,
і сказав, що я твоя весна.
Хоч співає за вікном завія,
білизною світиться зима.
В твої очі-зорі задивляюсь,
до щоки торкаюся злегка.
Обнімаєш ніжно так, коханий,
хоч така міцна твоя рука!
Боже мій! Яка ж я є щаслива,
як даруєш квіти ти мені...
й дивишся в мої очі-озерця,
як те небо, ніжно-голубі.
Скільки ж раз ти говорив "Кохаю",
я шептала теж тобі "Люблю".
А до нас з небес злітали зорі,
ранні роси падали в траву.
І шуміла стиха наша річка,
хлюпотіла хвилями весь час.
Ой, як хороше удвох з тобою...
гарний світ цей створено для нас!
Ясний місяць в небі засвітився,
зазирають зорі у вікно.
Я до тебе вийду знов сьогодні,
знаю, що чекаєш вже давно!
Сріблом сяють верби біля річки,
опускають віти до води.
Певно, що й вони почути хочуть
ті слова, що скажеш ти мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Надія Башинська