Зачаровано дивитись на неї не маєш сил.
Щось зламалось, змінилось всередині. Що ж там далі?
Постирати все з пам'яті, неначе з комоду пил?
Чи вперед, затиснувши в підлогу усі педалі?
З вітром буйним холодним емоції в унісон.
Сивий дим, гіркі смоли вже вкотрий раз в легенях.
В плейлисті Бі-2, і вдесяте вже Oxxxymiron.
І думки розкидані дріб'язком по кишенях.
А заплющиш очі - вона торкається знов чола..
Тихо просить - не йди, чекай, мені цього замало...
І немов фантом - хто-зна, чи була, чи не була?
На душі - рубець, у очах - сльоза. Так тихо стало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Юлія Сніжна