колись-то я навчуся суахілі й
почну писати мовою віршата
з такою швидкістю, що нас не наздогнати
аж поки витворю нарешті любо-мило
аж поки справді витворю нарешті
важезний корпус творів геніальних
аж поки всі свої страждання та печалі
змішаю з медом у коштовній креші
моє писання галасу наробить
серед людей ув Африці далекій
і причаровані вкраїнським діалектом
мене тоді запросять у Найробі
де на летовищі сувора стріне варта
Феліпе Ньюсі, ЙОвері МуСЕвен
and virgins: beautiful: 137
і сам Ухуру Муігай Кем'ята
і пам'ятник на острові Мфангано
мені поставлять щоби там стовбичив
екватор споглядаючи навічно
із ранку в ніч і з вечора до рана
засіявши вокабулами ниву
і премію отримавши багату
я поверну до рідної до хати
вже класиком, а не байстрюк лінивий
тоді напевне на бібліотеці
що хвалиться безплатним інтернетом
таблицю вивісять на зібрану монету:
"Тут вештав він kiedy był małym dzieckiem".
а школа №2 на Копиловській
нарешті зміне свій паскудний профіль
але мені тоді вже буде пофіг
бо я пірну до вічності назовсім
========
137 = one hundred thirty seven. Воно римується.
Поки що на суахілі я знаю хіба тільки: "УнавЕза куніонЄша кунєрамАні махАлі ні лІпо?", що нібито значить "а де я міг би знайти найближче відділення банку?", або ж "чи не відомо вам, де поділася пістрява корова моєї тітки?"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768608
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.12.2017
автор: dydd_panas