У рік старий я зачиняю двері
І залишу все, що у нім було.
Візьму думки, оті, що на папері,
І чорнила, і гусяче перо.
Це найцінніший скарб, що є в поета,
Як і його недоспані часи,
Це ж та невидима в душі планета
Геть наповнена перлами краси.
У рік новий відкрию диво-простір
І, як зорі, розкидаю скарби.
То буде сон, чи райдуга, чи постріл,
Може день грайливий – без журби.
І хай летять за гори й море з вітром,
Немов вітрильник, а чи як птахи.
І світ заповнять денним Божим світлом,
І освітять дороги і шляхи.
У рік новий розсію свої думи
У ліси, поля, в гори і піски.
Нехай заграють Великодні сурми
І прочитають їх колись віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768679
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.12.2017
автор: Східний