Затримай погляд, що застряг у венах,
Гілок, одягнених в зелене чи прозоре.
Якщо не поливаєш вдома квітів,
Хоча б не заважай деревам в часі.
Так іноді буває необхідно
Зайти у ліс, на вірність присягнути
Цій, не найгіршій у країні частці,
Землі під небом, хащами закритим.
Є в цьому і мистецтво, й насолода,
Щоб мати стильний вигляд, не спішити.
Дозволить те годинник надкоштовний,
Взуття із шкіри дикого створіння.
А птах сіренький, що кружляє верхом,
Виспівує, гніздечко в’є, полює,
Ховається від сокола пруткого,
Себе несе вільніше, аніж денді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2017
автор: Олесь Ефіменко