Позбавлений звичайних радощів,
поклавши на вівтар ідеї все життя,
тяжкий вантаж в системі крайнощів
тягнув, знайшовши в цьому сенс всього буття.
А тут таке, основу зламано,
нема, за що вхопитись, певно це фінал...
Жахнувся, впав додолу й жалібно
у Сил Небесних допомоги заблагав.
І довго бився із примарами,
допоки вистачало сил на боротьбу,
сам був звичайною бездарою,
бо заробив за відданість лише ганьбу.
Всевишній поки що не вирішив,
оскільки з цього світу досі не прибрав:
"Легких не дам тобі я виграшів,
щоб заслужити смерть, зроби ще кілька справ."
Й чесав потилицю оголену,
а потім лоб, почав копатись у собі:
"Невже ти мною задоволений,
ще користь світу цьому принесу й тобі?"
І впав без сил, забитий втомою
й наснився дивний кольоровий сон йому, —
старий до нього непритомного
прийшов, про Бога розповів і Сатану.
"Міняй свою систему, болісний,
бо геть заплутався у принципах своїх,
продовжуватимеш напористо
шукати правду, то скоріше знайдеш гріх.
Нема її в природі, вигадка,
ніхто не знає, де заритий ідеал,
а так заробиш тільки виразку
і знайдеш те, про що і думки не гадав."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2017
автор: Island