Кожна людина – це чиясь дитина,
Чи то заможна, чи то сиротина,
А всі по Духу ми є діти Божі,
Хоча будуєм стіни й огорожі.
Похмуро один одного минаєм,
Про усмішку дитячу забуваєм,
Хоча весь Рай, за яким серце плаче,
Є не що інше, як садок дитячий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768757
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 30.12.2017
автор: Протоієрей Роман