Життя-це мить,
яку треба прожить.
Дитинство-секунда,
яка вже минула.
Юність - це битва з собою,
а кохання - коли я з тобою.
Молодий ти вчора був,
прекрасний час десь ти забув.
А потім ти тато чи мати,
час дитя твоє годувати.
Вже й старість прийшла,
ваші літа забрала.
А що буде потім,
після смерті на боці тім.
Одні кажуть, що нічого,
але який сенс існування всього земного.
Другі про пекло і рай,
про вогнюну гієну і затишний гай.
А я думаю так:
Можливо я й не мастак.
І все треба прожити, щоб один одному сідниці не мити.
Щоб було тобі присмерті несоромно,
та на могилі було не вороно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769087
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2018
автор: Володимир Осінній