На дім дивитись важко дуже,
Бо вже немає в нім нічого.
Прийди сюди, поглянь же друже.
Та ні ж бо, ти то тут до чого…
Дах весь побитий і дірявий,
Зі стін малюнки вже зійшли,
Десь ходить дід старий, кульгавий.
Такі, як він, до сюди не дійшли.
Навколо, бач, дороги риють,
І каменем кладуть поверх.
За це мені старі вже ниють,
Говорять, що пора наверх…
Зеленим стелиться земелька,
То сірим, білим, пожовтілим.
І так, і так вона гарненька.
Червоним вишні засвітили,
У барвах ніч так закрутили.
У ніч, як вдень, все було видно.
Собака гавкала єхидно.
А дім стояв розбитий весь,
Хай йому грець!
Остап Лагойда (2015)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769114
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2018
автор: Sir Agravain