схід сонця

перед  сходом  сонця
затримати  дихання
й  припинити  стікати
кров'ю  з  рук
на  зранену  бруківку

перед  сходом  сонця
я  нарешті  підведусь
щоб  вирізати  на  небі
особисту  симфонію
з  присмаком  яблук
хвої
та  металічним  —
крові

перед  сходом  сонця
я  намалюю  на  серці  кожної  людини
наче  на  запотілому  склі
слова  що  будуть  близькі  кожному
щоб  кожен  зазирнув  у  себе
крізь  пелену  гидкого
надуманого
усіх  примітивних  дрібниць
що  їм  надаємо  значення
щоб  кожен  подивився
на  схід  сонця
й  плакав  як  захочеться
сміявся  як  захочеться
обійнявся  з  кимось
якщо  завгодно.

перед  сходом  сонця
зрозумів
що  я  просто  маленька  людина
котра  хоче  надто  багато
від  цього  затверділого  життя
і  як  би  я  не  біг
як  би  я  не  нісся
не  намагався  розповісти  людям  щось
ось  подивіться
я  зрозумів
я  маю  що  сказати
глянь  же  сюди
розвернись
чому  проходиш  повз
відчуваю  себе  жебраком
посеред  брудної  вулиці
укотре  натискаю  клавіші  клавіатури  так
наче  це  фортепіано
кожним  словом  намагаючись  відбити  у  свідомості
якісь  ноти
якісь  звуки
залишитись  в  пустих  душах
в  пустих  головах
хоч  і  знаю
що  уся  симфонія  складатиметься  лише  в  моїй  пустоті
лише  в  моєму  казані
самотності.

перед  сходом  сонця
я  напишу  свій  останній  текст
наче  епітафію  своєму  життю
наче  це  єдине  що  може  надати  сенсу
моменту,  коли  життя  покине  тіло
але  це  завжди  так  стається:
навіть  зірки  мають  піти  геть
аби  дати  можливість  зійти
новому  сонцю.

перед  сходом  сонця
я  торкнусь  своїх  сторінок
й  востаннє  побачу  їх  у  темряві
востаннє  побачу  їх  у  крові
й  викину  геть
нехай  їх  забере  сміх  будди
й  більш  ніколи  до  мене  не  повернеться
нехай  мої  думки  поховає  плем'я
й  станцює  на  моїх  сльозах  останній  похоронний  танець.

перед  сходом  сонця
я  заплющу  очі
й  востаннє  уявлю  той  світ
з  якого  мені  приходять  ідеї
з  якого  мені  приходить  зміст  жити
чорний  світ  моїх  білих  слів
побачу  востаннє
й  залишусь  деревом
на  пагорбі
куди  водив  тебе  коли  були  ще  друзями
й  зостанусь  вічно  там
спостерігати  за  іграшковим  містом
бо  знаєте
звідти  так  добре  видно
схід  сонця.

#Лажневський

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769118
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.01.2018
автор: Лажневський