Дивлюсь я навколо,
Й не бачу нічого.
Ні зорі яскравої,
Ні коня мого.
Ні місяця білого,
Ні птаха сірого.
А ніч спалахне
Біля мене збоку.
Ніхто вже не знайде,
Не ступить і кроку.
Як зійшов морок,
Ворон гайнув.
Їх стало десь сорок,
Той подих довгим не був!
Та бо сині зорі знову з’явились,
Наче раніш вони темним прикрились,
Наче до цього вони лише снились.
Остап Лагойда (2015)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769144
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2018
автор: Sir Agravain